Міклош Хорті народився 18 червня 1868 року в батьківському маєтку Кендереш Солнокського комітату. Хоча Міклош був п’ятою дитиною в сім’ї землевласника Іштвана Хорті та Паули Халашші, він, як і інші сім братів і сестер, здобув добру освіту. Спочатку навчався у реформатському коледжі в Дебрецені, потім у німецькій чоловічій гімназії в Шопроні. Талановитого юнака спокушала кар’єра військового, тому він, закінчивши військово-морське училище в м. Фіуме (нині Рієка), пішов служити на флот. Відповідальність, старанність, благонадійність і знання чотирьох мов забезпечили йому швидке просування службовими східцями. Важливу роль у долі молодого офіцера зіграли його відрядження у Відень для роботи з представниками угорського парламенту на нарадах із військових питань, а також одруження з дочкою депутата. Зв’язки в політичній еліті сприяли призначенню М.Хорті флігель-ад’ютантом імператора Франца-Йосифа.

Розпочинаючи війну проти Сербії, австро-угорське керівництво не очікувало, що вона вийде за рамки локального конфлікту і переросте у світову. Парадоксально, але як показують сучасні дослідження, протягом усього періоду війни в імперії не було ні продуманих військових цілей, ні планів їхньої реалізації. А ситуативні рішення, що приймалися за обставин, занадто швидко ставали надбанням російської розвідки, котра щільно працювала з офіцерами австрійського генштабу.

Водночас, як і Франц-Йосиф, новий імператор Карл, який вступив на престол 30 грудня 1916 року, також виявився нездатним зупинити насування катастрофи. Як писав Карл німецькому кронпринцу, «я відчуваю постійний страх від думки, що народи укладуть мир через голови своїх государів». Під впливом Лютневої та Жовтневої революцій у Росії в австро-угорській армії почалося розкладання, красномовно описане Я.Гашеком. Солдати, особливо слов’янського походження, тисячами здавалися в полон. Тільки в російському полоні перед Брестським миром налічувалося 350 тисяч військовополонених чехів та словаків і близько півмільйона угорців.

У результаті уряд пішов у відставку, поступившись владою соціал-демократам. Однак політична криза виявилася настільки глибокою, що соціал-демократи не ризикнули самостійно сформувати уряд, звернувшись за підтримкою до комуністів. Після переговорів із керівниками компартії Угорщини, котрі сиділи у в’язниці, відбулося об’єднання обох партій у соціалістичну партію Угорщини на умовах визнання принципу диктатури пролетаріату.

Зовсім недавно український історик М.Ковальчук виявив невідомий лист М.Хорті до С.Петлюри з відвертими висловлюваннями про «небезпеки більшовизму, що загрожує цивілізованому світу». Він писав, звертаючись до Головного отамана УНР, «я поділяю Ваш погляд, що Великі держави Європи не уявляють повною мірою неминучість і розмір цієї небезпеки. Вони дали цьому доказ, коли завадили Угорщині допомогти всім тим, хто так шляхетно проливав свою кров і втрачав те, що мав, у нерівній боротьбі проти варварських сил». «Щойно я прийняв владу правителя Угорщини, — продовжував М.Хорті, — я не переставав організовувати всі мої сили для майбутньої можливої боротьби проти більшовиків. Угорщина добре знає, що ця боротьба для неї буде боротьбою не на життя, а на смерть. Тому вона шукає в усьому світі союзників і приймає з великою охотою кожну чесну акцію для концентрації антибільшовицьких сил».

У лютому 1920 року угорські Національні збори, констатувавши припинення австро-угорської угоди 1867 року про створення двоєдиної держави, анулювали акти двох республік і проголосили відновлення королівської влади. Оскільки держави Антанти категорично заперечували проти відновлення на престолі династії Габсбургів, до визначення кандидатури нового короля був заснований тимчасовий пост регента. Його М.Хорті й обійняв 1 березня 1920 року.

Свидетельства соседних народов, имевших письменность.
В IV в. до н.э. Геродот в книге «История греко-персидских войн» описал Скифию. Он размещает ее на Крымском полуострове и в низовьях Днепра. Скифов он делит на несколько родов: царских скифов и скифов – пахарей, живших в северном причерноморье. Последнее упоминание очень странно, потому что известно, что скифы занимались скотоводством, а ...

Вторжение немецко-фашистских войск в Польшу
Для нападения на Польшу немецко-фашистское командование сосредоточило 52 дивизии (в том числе 10 танковых и моторизованных) и одну бригаду, 3 тыс. танков, около 2 тыс. самолетов. Польская армия имела в своем составе 37 пехотных дивизий, 11 кавалерийских бригад, 2 мотомеханизированные бригады, 860 легких танков и 420 самолетов. Немецко ...

Моодзундская операция 1915 года
Моодзундская операция (Ирбенская операция) 1915 года - боевые действия русского и германского флотов в районе Моодзундских островов и Рижского залива в августе 1915 года. После оставления русской армией Либавы и Виндавы и отхода к Риге еще более возросло значение Рижского залива. Задачи обороны входа в залив и Моодзундских островов, а т ...