Після смерті І. Мазепи на загальній раді старшина та Військо Запорізь­ке під головуванням кошового отамана К. Гордієнка 5 квітня 1710 р, обра­ли гетьманом України (в еміграції) Пилипа Орлика. Він походив із чесько-польського роду. Закінчив Києво-Могилянську академію, працював спочат­ку в канцелярії київського митрополита, а згодом - у гетьманській канцеля­рії. Відомий як письменник і поет.

Після обрання гетьманом П.Орлик розробив широкий план визволення України, уклавши союз зі Швецією (шведського короля було визнано проте­ктором України), Кримом, Туреччиною. Навесні 1711 р. з 16-тисячним за­порізьким військом і татарським допоміжним корпусом він рушив в Україну. На Правобережжі його з прихильністю зустрічало населення, під його бу­лаву переходили правобережні полки. Розбивши під Лисянкою армію ліво­бережного гетьмана [.Скоропадського, П.Орлик підійшов до Білої Церкви. Але подальші його плани були перекреслені фактичною зрадою татарських союзників, які почали грабувати місцеве населення. Тому він змушений був відступити та повернутися до своєї штаб-квартири у Бендерах. Після підпи­сання у 1713 р. Андріанопольського миру між московським і турецьким урядами П Орлик зрозумів, що його надії на визволення України відклада­ються у далеку перспективу.

Завзятий мазепинець не зневірився. Живучи впродовж десятиліть в еміграції (у Швеції, Німеччині, Туреччині, Греції), він до самої смерті (1742) не припиняв боротьби, використовував кожну нагоду на пошуки нових сою­зників проти Москви, прагнув зацікавити їх українською справою. Багато робив для того, щоб європейські держави отримували правдиву інформа­цію про життя України. Справу Орлика продовжили його син Григорій та мазепинці-емігранти, яких називали в Європі апостолами Української не­залежної держави.

Упадок роли Турции в международной торговле в конце XVII-XVIII вв.
Исследование ключевого периода на историческом пути, превращения Османской империи из крупнейшей и влиятельнейшей державы Старого Света в периферийный элемент мировой капиталистической системы позволяет нам на основе анализа кризисной ситуации в конце XVII–XVIII в. увидеть упадок роли Турции в международной торговле, а также раскрыть пр ...

Смена приоритетов. Утрата равновесия. Военно-политические приоритеты наследников Константина
Уже в ходе борьбы Константина Великого за единовластие тетрархия была фактически ликвидирована. Попытка Диоклетиана разделить власть между талантливыми военачальниками, которые затем были связаны родственными узами, чтобы как-то гарантировать их от междоусобной войны, провалилась. Тем не менее, отказываться от системы разделения Империи ...

Свидетельства соседних народов, имевших письменность.
В IV в. до н.э. Геродот в книге «История греко-персидских войн» описал Скифию. Он размещает ее на Крымском полуострове и в низовьях Днепра. Скифов он делит на несколько родов: царских скифов и скифов – пахарей, живших в северном причерноморье. Последнее упоминание очень странно, потому что известно, что скифы занимались скотоводством, а ...