Після смерті І. Мазепи на загальній раді старшина та Військо Запорізь­ке під головуванням кошового отамана К. Гордієнка 5 квітня 1710 р, обра­ли гетьманом України (в еміграції) Пилипа Орлика. Він походив із чесько-польського роду. Закінчив Києво-Могилянську академію, працював спочат­ку в канцелярії київського митрополита, а згодом - у гетьманській канцеля­рії. Відомий як письменник і поет.

Після обрання гетьманом П.Орлик розробив широкий план визволення України, уклавши союз зі Швецією (шведського короля було визнано проте­ктором України), Кримом, Туреччиною. Навесні 1711 р. з 16-тисячним за­порізьким військом і татарським допоміжним корпусом він рушив в Україну. На Правобережжі його з прихильністю зустрічало населення, під його бу­лаву переходили правобережні полки. Розбивши під Лисянкою армію ліво­бережного гетьмана [.Скоропадського, П.Орлик підійшов до Білої Церкви. Але подальші його плани були перекреслені фактичною зрадою татарських союзників, які почали грабувати місцеве населення. Тому він змушений був відступити та повернутися до своєї штаб-квартири у Бендерах. Після підпи­сання у 1713 р. Андріанопольського миру між московським і турецьким урядами П Орлик зрозумів, що його надії на визволення України відклада­ються у далеку перспективу.

Завзятий мазепинець не зневірився. Живучи впродовж десятиліть в еміграції (у Швеції, Німеччині, Туреччині, Греції), він до самої смерті (1742) не припиняв боротьби, використовував кожну нагоду на пошуки нових сою­зників проти Москви, прагнув зацікавити їх українською справою. Багато робив для того, щоб європейські держави отримували правдиву інформа­цію про життя України. Справу Орлика продовжили його син Григорій та мазепинці-емігранти, яких називали в Європі апостолами Української не­залежної держави.

Нидерланды в 16-1 пол.17 в
Нарастание революционной ситуации. В 60-х гг. усилилась классовая борьба крестьянства и городской бедноты. Народ ненавидел спесивых испанцев и католических священников, которые пьянствовали, развратничали, обирали людей и, нарушая тайну исповеди, использовали доверчивость прихожан для выявления и преследования еретиков и противников сущ ...

Опричнина - центральное событие в правлении Ивана IV
Центральное место в правлении Ивана Грозного занимает опричнина. Некоторые историки, именно с опричниной связывают мнение о том, что Иван IV Грозный был жестоким тираном, который устроил эту кровавую эпопею себе в потеху и в угоду. Некоторые исследователи истории до сих считают, что опричнина - это дело исторически необходимое, поскольк ...

На службе у Государя Николая Александровича
Начало работы под руководством нового Государя. Первые обиды. Едва успел Витте составить свою программу, как из Ялты пришло страшное известие: умер Александр III. Вся страна была охвачена горем. Перед русской аристократией встала задача: подчиниться новому Царю, служить Ему верой и правдой, вместе с Ним трудиться на благо Отечества. Зад ...