Після смерті І. Мазепи на загальній раді старшина та Військо Запорізь­ке під головуванням кошового отамана К. Гордієнка 5 квітня 1710 р, обра­ли гетьманом України (в еміграції) Пилипа Орлика. Він походив із чесько-польського роду. Закінчив Києво-Могилянську академію, працював спочат­ку в канцелярії київського митрополита, а згодом - у гетьманській канцеля­рії. Відомий як письменник і поет.

Після обрання гетьманом П.Орлик розробив широкий план визволення України, уклавши союз зі Швецією (шведського короля було визнано проте­ктором України), Кримом, Туреччиною. Навесні 1711 р. з 16-тисячним за­порізьким військом і татарським допоміжним корпусом він рушив в Україну. На Правобережжі його з прихильністю зустрічало населення, під його бу­лаву переходили правобережні полки. Розбивши під Лисянкою армію ліво­бережного гетьмана [.Скоропадського, П.Орлик підійшов до Білої Церкви. Але подальші його плани були перекреслені фактичною зрадою татарських союзників, які почали грабувати місцеве населення. Тому він змушений був відступити та повернутися до своєї штаб-квартири у Бендерах. Після підпи­сання у 1713 р. Андріанопольського миру між московським і турецьким урядами П Орлик зрозумів, що його надії на визволення України відклада­ються у далеку перспективу.

Завзятий мазепинець не зневірився. Живучи впродовж десятиліть в еміграції (у Швеції, Німеччині, Туреччині, Греції), він до самої смерті (1742) не припиняв боротьби, використовував кожну нагоду на пошуки нових сою­зників проти Москви, прагнув зацікавити їх українською справою. Багато робив для того, щоб європейські держави отримували правдиву інформа­цію про життя України. Справу Орлика продовжили його син Григорій та мазепинці-емігранти, яких називали в Європі апостолами Української не­залежної держави.

Сан-Стефанский мирный договор
Военные успехи русских войск вызвали тревогу у европейских держав. Особенно враждебную позицию заняла Англия, которая в феврале 1878 г. ввела свою эскадру в Мраморное море. Австро-Венгрия обещала Англии помощь своей сухопутной армией. Перед угрозой вмешательства в русско-турецкий военный конфликт других европейских держав, Россия отказа ...

Читральский конфликт и завоевание Кафристана. Афганистан накануне XX в. Читральский конфликт
На пограничной территории между Афганистаном и Британской Индией существовало несколько мелких ханств, сумевших при поддержке англичан сохранить формальную независимость от афганских эмиров. Самым крупным была Джандола, где правил Умра-хан, ориентировавшийся на англичан. Но в 1892 г. английские колониальные власти отказались предоставит ...

Призыв казахов на тыловые работы.
В 1915 г. встал вопрос о непосредственном участии казахов в войне. Казахская интелли­генция через газету «Казак.» предлагала использовать казахов как боевую силу в кавалерийских частях. При этом преследовались две цели: во-первых, должны были сохраняться от изъятия под пере­селенческие участки земли казахов, служащих в армии; во-вторы ...