П.Орлик
Після смерті І. Мазепи на загальній раді старшина та Військо Запорізьке під головуванням кошового отамана К. Гордієнка 5 квітня 1710 р, обрали гетьманом України (в еміграції) Пилипа Орлика. Він походив із чесько-польського роду. Закінчив Києво-Могилянську академію, працював спочатку в канцелярії київського митрополита, а згодом - у гетьманській канцелярії. Відомий як письменник і поет.
Після обрання гетьманом П.Орлик розробив широкий план визволення України, уклавши союз зі Швецією (шведського короля було визнано протектором України), Кримом, Туреччиною. Навесні 1711 р. з 16-тисячним запорізьким військом і татарським допоміжним корпусом він рушив в Україну. На Правобережжі його з прихильністю зустрічало населення, під його булаву переходили правобережні полки. Розбивши під Лисянкою армію лівобережного гетьмана [.Скоропадського, П.Орлик підійшов до Білої Церкви. Але подальші його плани були перекреслені фактичною зрадою татарських союзників, які почали грабувати місцеве населення. Тому він змушений був відступити та повернутися до своєї штаб-квартири у Бендерах. Після підписання у 1713 р. Андріанопольського миру між московським і турецьким урядами П Орлик зрозумів, що його надії на визволення України відкладаються у далеку перспективу.
Завзятий мазепинець не зневірився. Живучи впродовж десятиліть в еміграції (у Швеції, Німеччині, Туреччині, Греції), він до самої смерті (1742) не припиняв боротьби, використовував кожну нагоду на пошуки нових союзників проти Москви, прагнув зацікавити їх українською справою. Багато робив для того, щоб європейські держави отримували правдиву інформацію про життя України. Справу Орлика продовжили його син Григорій та мазепинці-емігранти, яких називали в Європі апостолами Української незалежної держави.
Гражданские религиозные войны
Длительная кровавая междоусобица второй половины XVI в., известная под названием «религиозных войн» (или гугенотских войн), не была случайным явлением в истории Франции. Причины этих войн были чрезвычайно сложны, религиозная же оболочка прикрывала, как и в других странах Европы XVI в., классовые интересы борющихся сторон.
Происходивший ...
Захар Федорович Леонтьевский как переводчик и коллекционер
Об уровне квалификации З.Ф.Леонтьевского, как переводчика свидетельствовало то, что он перевёл с русского на китайский язык три тома "Истории государства Российского" Н.М.Карамзина и был удостоен титула государственного наставника – ГО ШИ. За экземпляр перевода, преподнесённый российскому императору, Захар Фёдорович был награж ...
Отречение Диоклетиана и Максимиана.
Назначение Севера и Максимина Дазы новыми цезарями. Политика Галерия и
Констанция Хлора
Перенеся в 304 году болезнь, Диоклетиан окончательно убедился в том, что настала пора сложить с себя полномочия. 1 мая 305 года он отказался от власти, убедив колеблющегося Максимиана присоединиться к нему. Галерий и Констанций Хлор стали августами; оставалось объявить двух новых цезарей. Довольный тем, что дела государства были в надеж ...
