Після смерті І. Мазепи на загальній раді старшина та Військо Запорізь­ке під головуванням кошового отамана К. Гордієнка 5 квітня 1710 р, обра­ли гетьманом України (в еміграції) Пилипа Орлика. Він походив із чесько-польського роду. Закінчив Києво-Могилянську академію, працював спочат­ку в канцелярії київського митрополита, а згодом - у гетьманській канцеля­рії. Відомий як письменник і поет.

Після обрання гетьманом П.Орлик розробив широкий план визволення України, уклавши союз зі Швецією (шведського короля було визнано проте­ктором України), Кримом, Туреччиною. Навесні 1711 р. з 16-тисячним за­порізьким військом і татарським допоміжним корпусом він рушив в Україну. На Правобережжі його з прихильністю зустрічало населення, під його бу­лаву переходили правобережні полки. Розбивши під Лисянкою армію ліво­бережного гетьмана [.Скоропадського, П.Орлик підійшов до Білої Церкви. Але подальші його плани були перекреслені фактичною зрадою татарських союзників, які почали грабувати місцеве населення. Тому він змушений був відступити та повернутися до своєї штаб-квартири у Бендерах. Після підпи­сання у 1713 р. Андріанопольського миру між московським і турецьким урядами П Орлик зрозумів, що його надії на визволення України відклада­ються у далеку перспективу.

Завзятий мазепинець не зневірився. Живучи впродовж десятиліть в еміграції (у Швеції, Німеччині, Туреччині, Греції), він до самої смерті (1742) не припиняв боротьби, використовував кожну нагоду на пошуки нових сою­зників проти Москви, прагнув зацікавити їх українською справою. Багато робив для того, щоб європейські держави отримували правдиву інформа­цію про життя України. Справу Орлика продовжили його син Григорій та мазепинці-емігранти, яких називали в Європі апостолами Української не­залежної держави.

Гражданские религиозные войны
Длительная кровавая междоусобица второй половины XVI в., известная под названием «религиозных войн» (или гугенотских войн), не была случайным явлением в истории Франции. Причины этих войн были чрезвычайно сложны, религиозная же оболочка прикрывала, как и в других странах Европы XVI в., классовые интересы борющихся сторон. Происходивший ...

Захар Федорович Леонтьевский как переводчик и коллекционер
Об уровне квалификации З.Ф.Леонтьевского, как переводчика свидетельствовало то, что он перевёл с русского на китайский язык три тома "Истории государства Российского" Н.М.Карамзина и был удостоен титула государственного наставника – ГО ШИ. За экземпляр перевода, преподнесённый российскому императору, Захар Фёдорович был награж ...

Отречение Диоклетиана и Максимиана. Назначение Севера и Максимина Дазы новыми цезарями. Политика Галерия и Констанция Хлора
Перенеся в 304 году болезнь, Диоклетиан окончательно убедился в том, что настала пора сложить с себя полномочия. 1 мая 305 года он отказался от власти, убедив колеблющегося Максимиана присоединиться к нему. Галерий и Констанций Хлор стали августами; оставалось объявить двух новых цезарей. Довольный тем, что дела государства были в надеж ...