Після смерті І. Мазепи на загальній раді старшина та Військо Запорізь­ке під головуванням кошового отамана К. Гордієнка 5 квітня 1710 р, обра­ли гетьманом України (в еміграції) Пилипа Орлика. Він походив із чесько-польського роду. Закінчив Києво-Могилянську академію, працював спочат­ку в канцелярії київського митрополита, а згодом - у гетьманській канцеля­рії. Відомий як письменник і поет.

Після обрання гетьманом П.Орлик розробив широкий план визволення України, уклавши союз зі Швецією (шведського короля було визнано проте­ктором України), Кримом, Туреччиною. Навесні 1711 р. з 16-тисячним за­порізьким військом і татарським допоміжним корпусом він рушив в Україну. На Правобережжі його з прихильністю зустрічало населення, під його бу­лаву переходили правобережні полки. Розбивши під Лисянкою армію ліво­бережного гетьмана [.Скоропадського, П.Орлик підійшов до Білої Церкви. Але подальші його плани були перекреслені фактичною зрадою татарських союзників, які почали грабувати місцеве населення. Тому він змушений був відступити та повернутися до своєї штаб-квартири у Бендерах. Після підпи­сання у 1713 р. Андріанопольського миру між московським і турецьким урядами П Орлик зрозумів, що його надії на визволення України відклада­ються у далеку перспективу.

Завзятий мазепинець не зневірився. Живучи впродовж десятиліть в еміграції (у Швеції, Німеччині, Туреччині, Греції), він до самої смерті (1742) не припиняв боротьби, використовував кожну нагоду на пошуки нових сою­зників проти Москви, прагнув зацікавити їх українською справою. Багато робив для того, щоб європейські держави отримували правдиву інформа­цію про життя України. Справу Орлика продовжили його син Григорій та мазепинці-емігранти, яких називали в Європі апостолами Української не­залежної держави.

Бородинское сражение 26 августа (7 сентября) 1812 года
Весь Бородинский бой, - говорится в «Истории Русской армии», - это лобовая атака французскими массами русского центра — батареи Раевского и флешей Багратиона (шесть раз переходивших из рук в руки между 9 и 12 часами). Жесточайшее побоище длилось шесть часов без всякого намека на какой-либо маневр, кроме бешеного натиска с обеих сторон. ...

Вступление
Изучение истории образования племен, народностей и наций, правильное истолкование происхождения и этапов формирования братских народов в их связи и взаимовлиянии относятся к числу насущных задач исторической науки. Между тем изучение этой проблемы даже у народов, имевших с древнейших времен свою письменность и другие источники, предста ...

Складывание сербской государственности
Судя по сообщениям императора Константина Багрянородного (сер. X в.), сербы появились в VII в. на землях Балканского полуострова (континентальная часть), заняв территорию нынешней Сербии и Черногории (южная часть Далматинского побережья). Константин называет сербами также обитателей Неретвлянской области (Пагания), Требинья (Травуния) и ...