Після смерті І. Мазепи на загальній раді старшина та Військо Запорізь­ке під головуванням кошового отамана К. Гордієнка 5 квітня 1710 р, обра­ли гетьманом України (в еміграції) Пилипа Орлика. Він походив із чесько-польського роду. Закінчив Києво-Могилянську академію, працював спочат­ку в канцелярії київського митрополита, а згодом - у гетьманській канцеля­рії. Відомий як письменник і поет.

Після обрання гетьманом П.Орлик розробив широкий план визволення України, уклавши союз зі Швецією (шведського короля було визнано проте­ктором України), Кримом, Туреччиною. Навесні 1711 р. з 16-тисячним за­порізьким військом і татарським допоміжним корпусом він рушив в Україну. На Правобережжі його з прихильністю зустрічало населення, під його бу­лаву переходили правобережні полки. Розбивши під Лисянкою армію ліво­бережного гетьмана [.Скоропадського, П.Орлик підійшов до Білої Церкви. Але подальші його плани були перекреслені фактичною зрадою татарських союзників, які почали грабувати місцеве населення. Тому він змушений був відступити та повернутися до своєї штаб-квартири у Бендерах. Після підпи­сання у 1713 р. Андріанопольського миру між московським і турецьким урядами П Орлик зрозумів, що його надії на визволення України відклада­ються у далеку перспективу.

Завзятий мазепинець не зневірився. Живучи впродовж десятиліть в еміграції (у Швеції, Німеччині, Туреччині, Греції), він до самої смерті (1742) не припиняв боротьби, використовував кожну нагоду на пошуки нових сою­зників проти Москви, прагнув зацікавити їх українською справою. Багато робив для того, щоб європейські держави отримували правдиву інформа­цію про життя України. Справу Орлика продовжили його син Григорій та мазепинці-емігранти, яких називали в Європі апостолами Української не­залежної держави.

Подготовка сторон к войне
И Россия, и Франция готовились к войне. Со всей Европы сгонялись в армию Наполеона солдаты, свозились боеприпасы, продовольствие, фураж. К июню 1812 года армия, которую Наполеон называл “великой”, насчитывала около 600 тысяч человек и имела 1200 артиллерийских орудия. Во главе их стояли прославленные маршалы и генералы. В России тоже г ...

Русское государство в конце XVI - начале XVII века
Постоянное напряжение в стране, связанное с перманентными войнами, давало о себе знать. Казанская кампания, Ливонская война потребовали больших средств, что вызвало финансовый кризис. Опустели запашные земли, пострадали торгово-посадские круги. Глубокое вмешательство в стабильное состояние земельного фонда, перераспределение в период пр ...

Права и свободы граждан
К началу XX века российское общество в значительной степени оставалось традиционным, а государственность - архаичной. Россия нуждалась в системной модернизации, которая бы придала импульс дальнейшему развитию страны. Для этого следовало реформировать то, что было краеугольным камнем всей Российской государственности - своеобразное право ...