П.Орлик

История » П.Орлик

Після смерті І. Мазепи на загальній раді старшина та Військо Запорізь­ке під головуванням кошового отамана К. Гордієнка 5 квітня 1710 р, обра­ли гетьманом України (в еміграції) Пилипа Орлика. Він походив із чесько-польського роду. Закінчив Києво-Могилянську академію, працював спочат­ку в канцелярії київського митрополита, а згодом - у гетьманській канцеля­рії. Відомий як письменник і поет.

Після обрання гетьманом П.Орлик розробив широкий план визволення України, уклавши союз зі Швецією (шведського короля було визнано проте­ктором України), Кримом, Туреччиною. Навесні 1711 р. з 16-тисячним за­порізьким військом і татарським допоміжним корпусом він рушив в Україну. На Правобережжі його з прихильністю зустрічало населення, під його бу­лаву переходили правобережні полки. Розбивши під Лисянкою армію ліво­бережного гетьмана [.Скоропадського, П.Орлик підійшов до Білої Церкви. Але подальші його плани були перекреслені фактичною зрадою татарських союзників, які почали грабувати місцеве населення. Тому він змушений був відступити та повернутися до своєї штаб-квартири у Бендерах. Після підпи­сання у 1713 р. Андріанопольського миру між московським і турецьким урядами П Орлик зрозумів, що його надії на визволення України відклада­ються у далеку перспективу.

Завзятий мазепинець не зневірився. Живучи впродовж десятиліть в еміграції (у Швеції, Німеччині, Туреччині, Греції), він до самої смерті (1742) не припиняв боротьби, використовував кожну нагоду на пошуки нових сою­зників проти Москви, прагнув зацікавити їх українською справою. Багато робив для того, щоб європейські держави отримували правдиву інформа­цію про життя України. Справу Орлика продовжили його син Григорій та мазепинці-емігранти, яких називали в Європі апостолами Української не­залежної держави.

«Хозяин Земли Русской»
Николай 2 принял власть в годы глубокого внутреннего затишья и прочного мира в Европе. Государственный корабль продолжал двигаться по инерции правления Александра 3, твёрдой рукой покончившего с «крамолой» и разгулом терроризма конца 70-х годов, громко заявлявшего свою волю во внутренних и международных делах. Новый император унаследов ...

Русско-Турецкая война 1768-1774 гг. И первый раздел Речи Посполитой
Дипломатический конфликт, приведший к войне 1768-- 1774 гг. разгорался с неуклонным crescendo. Французские посланники в Константинополе по мере развития борьбы все резче и решительнее убеждали турецкие правительственные круги в том, что Россия полностью завладела Речью Посполитой и уничтожает ее традиционные вольности. На каждое подобно ...

Война с Турцией 1806-1812 года
Укрепление России в Закавказье вызвало сопротивление не только со стороны иранского шаха, но также и со стороны турецкого султана. Турция стремилась сохранить свое господство в Грузии, с тем, чтобы затем захватить весь Кавказ и Крым. За спиной Турции в это время стояли то Франция, то Англия. Во время борьбы с третьей и четвертой коалиц ...

   
Copyright © 2026 - All Rights Reserved - www.fullistoria.ru