Після смерті І. Мазепи на загальній раді старшина та Військо Запорізь­ке під головуванням кошового отамана К. Гордієнка 5 квітня 1710 р, обра­ли гетьманом України (в еміграції) Пилипа Орлика. Він походив із чесько-польського роду. Закінчив Києво-Могилянську академію, працював спочат­ку в канцелярії київського митрополита, а згодом - у гетьманській канцеля­рії. Відомий як письменник і поет.

Після обрання гетьманом П.Орлик розробив широкий план визволення України, уклавши союз зі Швецією (шведського короля було визнано проте­ктором України), Кримом, Туреччиною. Навесні 1711 р. з 16-тисячним за­порізьким військом і татарським допоміжним корпусом він рушив в Україну. На Правобережжі його з прихильністю зустрічало населення, під його бу­лаву переходили правобережні полки. Розбивши під Лисянкою армію ліво­бережного гетьмана [.Скоропадського, П.Орлик підійшов до Білої Церкви. Але подальші його плани були перекреслені фактичною зрадою татарських союзників, які почали грабувати місцеве населення. Тому він змушений був відступити та повернутися до своєї штаб-квартири у Бендерах. Після підпи­сання у 1713 р. Андріанопольського миру між московським і турецьким урядами П Орлик зрозумів, що його надії на визволення України відклада­ються у далеку перспективу.

Завзятий мазепинець не зневірився. Живучи впродовж десятиліть в еміграції (у Швеції, Німеччині, Туреччині, Греції), він до самої смерті (1742) не припиняв боротьби, використовував кожну нагоду на пошуки нових сою­зників проти Москви, прагнув зацікавити їх українською справою. Багато робив для того, щоб європейські держави отримували правдиву інформа­цію про життя України. Справу Орлика продовжили його син Григорій та мазепинці-емігранти, яких називали в Європі апостолами Української не­залежної держави.

Хусейнидский Тунис в XVIII-начале XIX в.
Основатель династии Хусейн ибн Али с первых лет своего правления стремился к максимальной независимости от Османской империи. Упразднив в 1705 г. устаревший дейский титул и не особенно стремясь к получению статуса паши, новый тунисский глава почитал османского султана лишь как религиозного лидера (халифа) и признавал за ним только духов ...

Шестнадцатый съезд РКП(б)
Шестнадцатый съезд ВКП(6) (26 июня - 13 июля 1930 г., Москва) стал съездом развёрнутого наступления социализма по всему фронту. Он отметил, что Сов. Союз вступил в период социализма - к этому времени социалистич. сектор занял господствующее положение в нар. х-ве. Успешное выполнение плана 1-й пятилетки, в то время когда в капиталистич. ...

Основные черты развития польской культуры
После разделов Речи Посполитой важной областью общественной жизни польского народа стала национальная культура, переживавшая с начала XIX в. активный процесс демократизации. Это касалось не только доминировавших направлений и форм художественного творчества, которые в целом следовали за западноевропейской культурой. Более важными были к ...