Після смерті І. Мазепи на загальній раді старшина та Військо Запорізь­ке під головуванням кошового отамана К. Гордієнка 5 квітня 1710 р, обра­ли гетьманом України (в еміграції) Пилипа Орлика. Він походив із чесько-польського роду. Закінчив Києво-Могилянську академію, працював спочат­ку в канцелярії київського митрополита, а згодом - у гетьманській канцеля­рії. Відомий як письменник і поет.

Після обрання гетьманом П.Орлик розробив широкий план визволення України, уклавши союз зі Швецією (шведського короля було визнано проте­ктором України), Кримом, Туреччиною. Навесні 1711 р. з 16-тисячним за­порізьким військом і татарським допоміжним корпусом він рушив в Україну. На Правобережжі його з прихильністю зустрічало населення, під його бу­лаву переходили правобережні полки. Розбивши під Лисянкою армію ліво­бережного гетьмана [.Скоропадського, П.Орлик підійшов до Білої Церкви. Але подальші його плани були перекреслені фактичною зрадою татарських союзників, які почали грабувати місцеве населення. Тому він змушений був відступити та повернутися до своєї штаб-квартири у Бендерах. Після підпи­сання у 1713 р. Андріанопольського миру між московським і турецьким урядами П Орлик зрозумів, що його надії на визволення України відклада­ються у далеку перспективу.

Завзятий мазепинець не зневірився. Живучи впродовж десятиліть в еміграції (у Швеції, Німеччині, Туреччині, Греції), він до самої смерті (1742) не припиняв боротьби, використовував кожну нагоду на пошуки нових сою­зників проти Москви, прагнув зацікавити їх українською справою. Багато робив для того, щоб європейські держави отримували правдиву інформа­цію про життя України. Справу Орлика продовжили його син Григорій та мазепинці-емігранти, яких називали в Європі апостолами Української не­залежної держави.

Заключение.
Петр I Великий - одна из наиболее ярких фигур в русской истории. Преобразования первой четверти XVIII в. столь грандиозны по своим последствиям, что дает основание говорить o допетровской и послепетровской России. Отношение к Петру и его реформам - своеобразный пробный камень, определяющий взгляды историков, публицистов, политиков, де ...

Колониальные захваты эпохи домонополистического капитализма и сопротивление африканских народов
В рассматриваемый период главными базами колониализма в Тропической и Южной Африке являлись колонии, возникшие на рубеже нового времени. Португальские владения в Анголе включали прибрежные области от устья Конго до мыса Капо-Негро. В первой половине XIX в. эти районы оставались местом ссылки преступников. В руках португальских чиновник ...

Радикальная фаза: общее и особенное
Проведенный анализ показал, что в рамках радикальной фазы для единения общества, для противодействия внутренним и внешним врагам революции власть может использовать три группы методов: навязывать обществу единую идеологию, прибегать к террору, а также активно маневрировать между различными социальными силами, формируя прореволюционные к ...