Після смерті І. Мазепи на загальній раді старшина та Військо Запорізь­ке під головуванням кошового отамана К. Гордієнка 5 квітня 1710 р, обра­ли гетьманом України (в еміграції) Пилипа Орлика. Він походив із чесько-польського роду. Закінчив Києво-Могилянську академію, працював спочат­ку в канцелярії київського митрополита, а згодом - у гетьманській канцеля­рії. Відомий як письменник і поет.

Після обрання гетьманом П.Орлик розробив широкий план визволення України, уклавши союз зі Швецією (шведського короля було визнано проте­ктором України), Кримом, Туреччиною. Навесні 1711 р. з 16-тисячним за­порізьким військом і татарським допоміжним корпусом він рушив в Україну. На Правобережжі його з прихильністю зустрічало населення, під його бу­лаву переходили правобережні полки. Розбивши під Лисянкою армію ліво­бережного гетьмана [.Скоропадського, П.Орлик підійшов до Білої Церкви. Але подальші його плани були перекреслені фактичною зрадою татарських союзників, які почали грабувати місцеве населення. Тому він змушений був відступити та повернутися до своєї штаб-квартири у Бендерах. Після підпи­сання у 1713 р. Андріанопольського миру між московським і турецьким урядами П Орлик зрозумів, що його надії на визволення України відклада­ються у далеку перспективу.

Завзятий мазепинець не зневірився. Живучи впродовж десятиліть в еміграції (у Швеції, Німеччині, Туреччині, Греції), він до самої смерті (1742) не припиняв боротьби, використовував кожну нагоду на пошуки нових сою­зників проти Москви, прагнув зацікавити їх українською справою. Багато робив для того, щоб європейські держави отримували правдиву інформа­цію про життя України. Справу Орлика продовжили його син Григорій та мазепинці-емігранти, яких називали в Європі апостолами Української не­залежної держави.

Внешняя политика Швеции
Из всех Скандинавских стран Швеция всегда являлась наиболее развитой, сильной во всех отношениях страной. Если вспомнить период средневековья, то «в то время Швеция практически всегда вела политику войн и агрессий»[14]. Будь то колонизация приморской части Финляндии, а затем завоевание обширной части этой страны, или могущество шведов в ...

Испания во 2 пол. 16 в.
В 1556 г. Карл, потерпевший поражение в борьбе с немецкими протестантскими князьями и убедившийся в провале своих фантастических планов создания мировой империи, отрёкся от императорского и в том же году — от испанского престола. Карл разделил свои владения: империя досталась его брату Фердинанду; королём Испании стал его сын Филипп II ...

Египет в XVIII — начале XIX в.
Ослабление Османской империи привело к восстановлению в Египте политической власти мамлюков. Так назывались в средние века солдаты и командиры гвардии египетских султанов, которая формировалась из захваченных в плен или купленных на невольничьих рынках рабов («мамлюк» — букв. «раб»). Несмотря на такое происхождение, мамлюки стали привил ...