Після смерті І. Мазепи на загальній раді старшина та Військо Запорізь­ке під головуванням кошового отамана К. Гордієнка 5 квітня 1710 р, обра­ли гетьманом України (в еміграції) Пилипа Орлика. Він походив із чесько-польського роду. Закінчив Києво-Могилянську академію, працював спочат­ку в канцелярії київського митрополита, а згодом - у гетьманській канцеля­рії. Відомий як письменник і поет.

Після обрання гетьманом П.Орлик розробив широкий план визволення України, уклавши союз зі Швецією (шведського короля було визнано проте­ктором України), Кримом, Туреччиною. Навесні 1711 р. з 16-тисячним за­порізьким військом і татарським допоміжним корпусом він рушив в Україну. На Правобережжі його з прихильністю зустрічало населення, під його бу­лаву переходили правобережні полки. Розбивши під Лисянкою армію ліво­бережного гетьмана [.Скоропадського, П.Орлик підійшов до Білої Церкви. Але подальші його плани були перекреслені фактичною зрадою татарських союзників, які почали грабувати місцеве населення. Тому він змушений був відступити та повернутися до своєї штаб-квартири у Бендерах. Після підпи­сання у 1713 р. Андріанопольського миру між московським і турецьким урядами П Орлик зрозумів, що його надії на визволення України відклада­ються у далеку перспективу.

Завзятий мазепинець не зневірився. Живучи впродовж десятиліть в еміграції (у Швеції, Німеччині, Туреччині, Греції), він до самої смерті (1742) не припиняв боротьби, використовував кожну нагоду на пошуки нових сою­зників проти Москви, прагнув зацікавити їх українською справою. Багато робив для того, щоб європейські держави отримували правдиву інформа­цію про життя України. Справу Орлика продовжили його син Григорій та мазепинці-емігранти, яких називали в Європі апостолами Української не­залежної держави.

Гарантировать рабочему его существование трудом
Так было написано в правительственном декрете оправе на труд от 25 февраля. Декрет гарантировал обеспечение граждан работой и отменял запрет на создание рабочих союзов. Затем создали «Правительственную комиссию для трудящихся», которая должна была выработать конкретные меры по улучшению их положения. Председателем комиссии стал Луи Блан ...

«Дело Азефа»
После разоблачения Е.Ф. Азефа появилось множество публицистических работ, лейтмотивом которых стала гиперболизация отталкивающих черт внешности и характера бывшего руководителя БО: мерзкое лицо, одутловатость, низменные вкусы, наглость, грубость, необразованность. ГА. Лопатин считал Е.Ф. Азефа человеком, сознательно выбравшим «себе проф ...

Фёдор Годунов – правитель
Правление Фёдора Годунова считается самым коротким в истории России – оно продолжалось всего 49 дней. Достигнув венца сомнительным путём, Борис Годунов был всё же царём законным, поэтому сын его – Фёдор унаследовал право на престол тоже законно. Борис Годунов сразу после своего избрания царём позаботился о продолжении своей династии. О ...